Німецька абетка

Урок 1

Німецька абетка

Буква	Назва	Звук
A a	[a:] а	[a:], [a]
B b	[be:] бе	[b]
C c	[tse:] це	[ts]
D d	[de:] де	[d]
E e	[e:] е	[e:], [ε]
F f	[εf] еф	[f]
G g	[ge:] ге	[g]
H h	[ha:] ха	[h] на початку слова; між голосними не читається
I i	[i:] і	[i:], [ɪ]
J j	[jɔt] йот	[j]
K k	[ka:] ка	[k]
L l	[εl] ель	[l]
M m	[εm] ем	[m]
N n	[εn] ен	[n]
O o	[o:] о	[o:], [ɔ]
P p	[pe:] пе	[p]
Q q	[ku:] ку	у поєднанні qu і читається як [kv]
R r	[εr] ер	[r], [ɐ]
S s	[εs] ес	[z] одна буква; (s), [ss] при подвоєнні (ss)
T t	[te:] те	[t]
U u	[u:] у	[u:], [ʋ]
V v	[fa͜o] фау	[f] у споконвічних німецьких словах та старих запозиченнях; [v] у пізніх запозиченнях (з латині та французької)
W w	[ve:] ве	[v]
X x	[ɪks] ікс	[ks]
Y y	['ypsɪlɔn] іпсілон	[y:], [y]
Z z	[tse:t] цет	[ts]
Особливі букви
Ä ä	['a `um'la͜ot] а умлаут	вимовляється як [ε:] або [ε], е
Ö ö	['o `um'la͜ot] о умлаут	вимовляється як [ø:] або [œ], ьо
Ü ü	['y `um'la͜ot] у умлаут	вимовляється як [y:] або [y], ю
ß	[εs tse:t] ес цет	читається як [s], рівнозначно буквосполученню ss і позначає [s]

Пояснення до транскрипції

Наголос позначається знаком ['], який ставиться перед наголошеним складом - наприклад, ['ypsɪlɔn]. Двокрапка після знаку вказує на довготу голосного - наприклад, [a:], [i:]. Короткі "о", "і" позначаються як [ɔ], [ɪ].

Особливі знаки [e:], [o:] та [ε], [ɔ] означають відповідно закриті та відкриті голосні. Всі літери з умлаутами означають особливі звуки, які в давнину вийшли з простих a, o, u.

Звук [ε:] або [ε] означає відкритий "е". Звук [ø:] або [œ] у читанні літери Ö ö схожий на "є" між приголосними. Звук [y:] або [y] у читанні літери Ü ü схожий на "ю" між приголосними. Він також передається буквою Y y ['ypsɪlɔn], але це досить рідкісна літера.

Знак [ɐ] вказує на особливий різновид [r] - вокалізований r. Знак [ə] нагадує слабкий, невиразний "е". Цей звук вимовляється там, де стоїть ненаголошений "e".

Читання окремих букв і буквосполучень

Читання деяких літер та буквосполучень пов'язане з правилами орфографії. Деякі приклади ви могли помітити вже у транскрипції – наприклад, читання s як [z] або qu як [kv].

Літери, що позначають голосні
ä	['a `um'la͜ot] а умлаут	вимовляється як [ε:] або [ε], е	Gäste ['gεstə] - гості
			Kälte ['kεltə] - холод
ö	['o `um'la͜ot] о умлаут	вимовляється як [ø:] або [œ], ьо	Köln [kœln] - Кьольн
			mögen ['mø:gən] - любити, подобатися
ü	['y `um'la͜ot] у умлаут	вимовляється як [y:] або [y], ю	Tüte ['ty:tə] - пакет
			Müller ['mylɐ] - мельник; Мюллер (прізвище)
Буквосполучення, що позначають голосні
ie	[i:]		Liebe ['li:bə] - любов
			Miene ['mi:nə] - вираз (обличчя)
			die - визначений артикль ж.р. (у потоці мови голосний [i:] скорочується)
Буквосполучення, що позначають дифтонги
ei	[a͜e]	ай	ein [a͜en] - невизначений артикль ч.р. та с.р.
			mein [ma͜en] - мій
			dein [da͜en] - твій
ai	[a͜e]	ай	Mai [ma͜e] - травень
			Rainer [ra͜enɐ] - Райнер
au	[a͜o]	ау	aus [a͜os] - з
			Haus [ha͜os] - будинок
			Maus [ma͜os] - миша
eu	[ɔø]	ой	neun [nɔøn] (нойн) - дев’ять
			heute ['hɔøtə] (хойте) - сьогодні
			Europa [ɔøro:pa] - Європа
äu	[ɔø]	ой	Bäume ['bɔømə] (бойме) - дерева
			Säule ['zɔølə] (зойле) - колона
Літери, що позначають приголосні
c	[ts]	ц (окремо вживається рідко, частіше у складі буквосполучень)	Cäsar ['tsε:zar] - Цезар
g	[g]		Gast [gast] - гість
			legen ['le:gən] - класти
	[ʒ]	ж (в запозиченнях з французької)	Etage [ε'ta:ʒə] - поверх
			Garage [ga'ra:ʒə] - гараж
	[dʒ]	дж (в запозиченнях з англійської)	Manager ['mεnεdʒɐ] - менеджер
h	[h]	х (як видих) на початку слова	hallo [ha'lo] - привіт
			haben ['ha:bən] - мати
			halt [halt] - стій, стоп
		подовжує голосний	nah [na:] - близький, близько
			gehen ['ge:ən] - йти (між голосними не читається)
q		у буквосполученні qu читається як [kv]	Quelle ['kvεlə] (квеле) - джерело
			Quittung ['kvituŋ] (квітунг) - квитанція
s	[z]	на початку слова та між голосними (без подвоєння)	Sie [zi:] - Ви (ввічлива форма)
			sagen ['za:gən] - говорити, сказати
			so [zo:] - так
			Dose ['do:zə] - банка, бляшанка
	[s]	при подвоєнні ss	Klasse ['klasə] - клас
			Masse ['masə] - маса
ß	[s]		heißen ['ha͜esən] - зватись, називатися
			weiß [wa͜es] - білий
v	[f]	у споконвічних німецьких словах та ранніх запозиченнях (тобто зазвичай)	viel [fi:l] - багато
			vier [fi:ɐ] - чотири
			von [fɔn] - з, від
			Vers [fεrs] - вірш
	[v]	у пізніх запозиченнях (з латини та французької)	Variante [var'jantə] - варіант
			Vakuum ['vakuum] - вакуум
z	[ts]		Zentrum ['tsentrum] - центр
			Zirkus ['tsirkus] - цирк
			zu [tsu:] - до
Буквосполучення, що позначають приголосні
ch	[x] (х)	після a, o, u	ach [ax] - ах
			noch [nɔx] - ще
			Tuch [tu:x] - хустка, тканина
	[ç] (хь)	після e, i, ä, ö, ü	ich [ɪç] - я
			mich [mɪç] - мене
			nicht [nɪçt] - не
	[k]	в деяких словах	Charakter [ka'raktɐ] - характер
			Christa ['krista] - Кріста
ck	[k]		dick [dɪk] - товстий
			nicken ['nɪkən] - кивати головою
			packen ['pakən] - пакувати
chs	[ks]		sechs [zεks] - шість
			wachsen ['vaksən] - рости
			Fuchs [fʋks] - лисиця
sch	[ʃ]	ш	Schule ['ʃulə] - школа
			schön [ʃø:n] - чудовий, чудово
			Tasche ['taʃə] - сумка
tsch	[tʃ]		Deutsch [dɔøtʃ] (дойтш) - німецька
			Tschüs [tʃy:s] (тшюс) - до побачення, бувай
sp	[ʃp] (шп)	на початку слова та кореня слова	Spaß [ʃpa:s] - задоволення
			spät [ʃpε:t] - пізній, пізно
			Spiel [ʃpi:l] - гра
	[sp] (сп)	у середині слова	Wespe ['vεspə] - оса
			Espe ['εspə] - осика
st	[ʃt]	на початку слова та кореня слова	stehen ['ʃte:ən] - стояти
			Stau [ʃtao] - затор (на дорозі)
			Stuhl [ʃtu:l] - стілець
	[st]	у середині слова	gestern ['gestɐn] - вчора
			Liste ['lɪstə] - список
			Westen ['vεstən] - захід

nn, ll, tt тощо. - подвійне написання приголосного позначає не довгий (подвійний) приголосний, а стисленість попереднього голосного (наприклад, Müller ['mylɐ] - мельник).

Орфографія: написання іменників

Всі іменники в німецькій мові пишуться з великої літери - наприклад, der Mann, die Frau, das Kind, das Haus, і так далі. Це давня традиція, що сягає ще часів високого середньовіччя, коли важливі з погляду переписувача слова - наприклад, «апостол» або «король» - особливо виділялися великою літерою.

Далі, в епоху Реформації (перша половина XVI ст.) Мартін Лютер та його послідовники стали писати слова der Gott [dεɐ gɔt] – Бог і der Glaube [dεɐ 'glaʜobə] – віра з великої літери. А ось написання всіх іменників з великої літери було закріплене німецькими гуманістами, які вважали, що таким чином селяни будуть легше вчитись читати і відрізняти іменники від інших частин мови.